Ігнатуша О.М.

Матеріали архівного фонду М.П. Киценка як джерело вивчення діяльності визначого краєзнавця

Відродження традицій історичного краєзнавства, що є невід’ємною ознакою нашого буття, оновлює пам’ять про людей, які не за почесті й славу докладали зусиль по вшануванню та увічненню минувшини, тих, чиєю непоказною працею зміцнювався фундамент народного духу, віри та звитяги, руками яких переорювалася історична цілина й розбивалося ідеологічне груддя соціального замовлення.   >>>

Іванов Д.А.

Основні тенденції розвитку грошових документів ОУН-УПА (бофонів)

Стаття аспіранта кафедри історії України Черкаського державного технологічного університету Іванова Дениса Андрійовича "Основні тенденції розвитку грошових документів ОУН-УПА (бофонів)"   >>>

Іващенко Г.

Герць паперових лицарів

Є припущення, що гральні карти придумали ще жерці Древнього Єгипту [1]. Геродот розповідає про гру, що нагадує картярську, в Мідії в VIII—VII ст. до Різдва Христового [2, c.5]. На думку інших авторів, карти, як і компас, папір, порох, сірники було «винайдено» в Китаї значно пізніше, аж у XII ст. н. е. [3] Останні посилаються на першу письмову згадку про картярську гру, знайдену в словнику Чінг-цзетунга, з яким європейці ознайомились 1678 р. Мабуть, XII ст. це вже запізно, бо в інших джерелах можна надибати на твердження про те, що задовго до нашої ери у тих же китайців та японців були якщо й не карти, то щось на зразок — дощечки з дерева та слонової кості [4]. Енциклопедичний словник видавництва «Бр. А. и И. Гранат и К°» на питання про місце виникнення гральних карт відповідає так: «винайдення гральних карт приписують китайцям, індусам, єгиптянам, арабам» [5, c.570]. Загалом же питання про місце виникнення та ґенезу гральних карт лишається відкритим.   >>>