Владислав ГРИБОВСЬКИЙ

ІСД завершує моніторинг бюджету Дніпропетровської міськради

Інститут суспільних досліджень закінчує реалізацію проекту моніторингу бюджету Дніпропетровської міськради в гуманітарній сфері, котрий розпочався у січні минулого року. Фахівцями Інституту проведено системний аналіз показників бюджету, на основі якого сформульовані попередні висновки, що були оприлюднені на круглому столі, котрий відбувся 24 грудня.   >>>

В. Г. Панченко

Формування економічної платформи українського націоналістичного руху у 1920 — 1950-х роках

Монографія є першим комплексним дослідженням економічної платформи Організації українських націоналістів. Результати проведеної автором пошукової роботи, дозволяють розвіяти найбільш міцний стереотип сприйняття ОУН — відсутність в організації чітких економічних планів. Якою бачили націоналісти 1930-1950-х років майбутню Україну? Хто мав бути стратегічним партнером? Які галузі мусили бути пріоритетними? Відповіді на всі ці питання можна знайти в представленій монографії — результаті фахового багаторічного дослідження.

Розраховано на дослідників, викладачів, студентів вищих навчальних закладів, вчителів, а також всіх небайдужих до минулого та майбутнього України.   >>>

Володимир Панченко

Українське національне харчування: минуле і майбутнє

Книга «Українське національне харчування: минуле і майбутнє» - це збірник статей, об’єднаних національною ідеєю: сучасна людина повинна харчуватися так, щоб зберегти своє здоров’я та здоров’я своїх нащадків.

Книга познайомить вас із традиціями культури харчування жителів України, із аспектами сучасної дієтології, геронтології, з народними епосами та реаліями нашого життя. В книзі багато описів традицій та харчових звичок різних народів, хоча більша частина матеріалів стосується українських звичаїв, які вважаються основою харчування для нашого регіону та для нашого народу.   >>>

Владимир Панченко

ФАСТФУД великий и ужасный

Книга написана у формі діалогу з американським журналістом Еріком Шлоссером, який у своїй книзі «Нація швидкого харчування» досліджує феномен поширення мереж фастфуду в США. Автор порівнює традиції харчування в США й СРСР, дає нестандартну оцінку процесам, що відбувалися в Радянському Союзі, зокрема — індустріалізації й колективізації.

Письменники сходяться в єдиній думці: глобалізм наступає, впливаючи не тільки на систему харчування жителів усієї земної кулі, але й на їхній спосіб життя…   >>>

В. В. Грибовський

Типологічне означення кочівницьких імперій і проблема політичної репрезентації ногайців в «Історії Ногайської Орди» В. В. Трепавлова

Протягом останніх десятиліть у вітчизняній науці помітно зріс інтерес до історії формування української національної території та становлення сучасної етнічної карти України. Долаються ізоляціоністські стереотипи радянської доби, що, за визначенням Н. Яковенко, складали «офіційну модель українського життєпростору, в якій усі сторони світу, крім російської Півночі, тлумачилися як лиховісна зовнішня загроза, простір „чужих”, звідки в Україну не могло прийти й ніколи не приходило нічого доброго».   >>>

В.В.Грибовський

Ногайське козацьке військо: передумови і процес формування

Історія іррегулярних військових формувань Південної України останньої чверті XVІІІ – на початку ХІХ ст. і до сьогодні залишається благодатним ґрунтом для наукових спостережень. Не залишилися поза увагою й ті козачі війська, що утворювалися з середовища мусульман-“інородців”, у тому числі і з числа татарського населення Криму [26. 39; 87-88]. Окремі етнічні групи тюркського походження у складі російських козачих військ, зокрема нагайбаки (хрещені ногайці), також становили предмет наукового зацікавлення [16]. Однак тема ногайського козацького війська спеціально не розглядалася, залишаючись на периферії таких “стратегічних” тем як “Росія у вирішенні Східного питання” чи “колонізація Південної України”.   >>>

В. В. Грибовский

«Анапские ногайцы» в помещичьем хозяйстве Южной Украины

Вопрос об ис­поль­зо­ва­нии но­гай­цев в по­ме­щи­чьем хо­зяй­стве и сам про­цесс их за­кре­по­ще­ния оста­ёт­ся фак­ти­че­ски не­за­тро­ну­тым в на­уч­ной ли­те­ра­ту­ре. В ис­сле­до­ва­ни­ях А.А. Скаль­ков­ско­го име­ют­ся от­дель­ные из­ве­стия о том, что в ре­зуль­та­те штур­ма ту­рец­кой кре­по­сти Ана­па в 1791 г. рус­ски­ми вой­ска­ми взя­ты в плен 1500 но­гай­ских се­мей. Но этот ис­сле­до­ва­тель оши­боч­но счи­тал, что все они были от­прав­ле­ны на по­се­ле­ние к р. Молоч­ной, что в Север­ном При­азо­вье (1). У Е.И. Дру­жи­ни­ной ка­те­го­рия за­кре­по­щён­ных но­гай­цев во­об­ще не рас­смат­ри­ва­лась, хотя от­дель­ный раз­дел по­свя­щён но­гай­цам, по­се­лён­ных при р. Молоч­ной (2). Пле­нён­ные при штур­ме Ана­пы но­гай­цы и их пе­ре­ме­ще­ние в Крым от­дель­но упо­ми­на­ют­ся у Н.А. Смир­но­ва (3). Этим, на­вер­ное, и ис­чер­пы­ва­ет­ся ис­то­рио­гра­фия во­проса.   >>>

В. В. Грибовський

Політична адміністрація Кримського ханства в Буджацькій орді у період між 1739 — 1769 роками

У науковій літературі накопичено значний обсяг матеріалу, що дозволяє розглядати політоґенез номадних спільнот як такий, що не йшов далі стадії протодержави-чіфдом (1) і не не мав більшості атрибутів, властивих для держав землеробського світу. З огляду на це дистинктивне означення типологія потестарної системи номадів визначається поняттям кочівницька імперія (2). Ногайці, котрі упродовж другої половини ХVІ — ХVІІ ст. мігрували до Північно-Західного Причорномор’я і сформували у складі Кримського ханства Буджацьку орду, були нащадками політичних традицій Ногайської Орди, однієї з останніх кочівницьких імперій, що існували у Волго-Уральському межиріччі.   >>>

В. В. Грибовский, Д. В. Сень

«Кубанский вектор» во взаимоотношениях калмыков и ногайцев в первой трети ХVIII в.

Кубанский регион, как обширная часть территории Крымского ханства, выступал на протяжении длительного времени в качестве узла, в котором переплетались интересы участников большой геополитической игры, развертывавшейся за обладание Кавказом и Закавказьем. Начиная с середины ХVI в. перевес в этой игре склонился на сторону России, которая установила контроль над Волгой и тем самым вклинилась в Великую Евразийскую Степь, разбив ее на две половины. С этого момента кочевническая ойкумена не представляла собой единого целого; владение Астраханью, замыкавшей цепь русских анклавов на Волге, стало важным условием дальнейшего наступления на мир номадов. В первой трети ХVII в. прекращает существование одна из последних кочевых империй — Ногайская Орда; ее территориальное пространство заполняет калмыцкий этнос, подчинивший ногайцев и создавший под протекторатом России свое государство.   >>>

Володимир Панченко

«Козацька спадщина». Передмова

Попри будь-які технологічні новації і прориви, що в геометричній прогресії наростають у сучасному гіперінформатизованому світі, друкована книга була й залишається міцним підмурком людської культури. В бла­го­сло­венні часи, коли ще не було в моді пре­тензійне пост- (пост­мо­дернізм, пост­по­зи­тивізм, пост­струк­ту­ралізм, постіндустріаль­не суспільство тощо), люди твор­чо­го цеху гур­ту­ва­ли­ся дов­ко­ла пев­них ідей, есте­тич­них або на­у­ко­вих пра­г­нень, за­в­дань. Втілен­ням та­ко­го єднан­ня ста­ва­ли ко­лек­тивні мо­но­графії, аль­ма­на­хи, «товсті жур­на­ли». Важ­ко пе­ре­оцінити зна­чен­ня аль­ма­нахів «Київсь­ка ста­ро­ви­на» і ка­те­ри­но­славсь­кої «Дніпро­вої хвилі» в українсь­ко­му національ­но­му відрод­женні та ста­нов­ленні національ­ної куль­ту­ри.   >>>

Ватченко Л.Г., Чекушина Ю.М.

Академік Ю.М. Таран-Жовнір - вчений, педагог, ректор (нотатки до портрету особистості)

В житті часто буває. Зустрінеш людину розумну, вольову, талановиту – і ця зустріч стає в долі провідною зіркою. Таким важливим життєвим етапом для багатьох були зустрічі та спілкування із Юрієм Миколайовичем Тараном, насправді видатним вченим, який мав високорозвинений інтелект, рідкісну працьовитість та дар передбачення, здатність в аналізі і творчому пошуку обрати той єдиний з тисяч інших шлях, що обов’язково приведе до бажаного результата.   >>>

Вакулик В.В.

Науково-практична діяльність Є.В. Теличенка та її вплив на розвиток ветеринарії Подніпрянщини на початку ХХ ст.

Відрізок часу, який люди називають сторіччям, містить життя та активну діяльність двох або трьох поколінь, що не так вже й мало. Втім, сторіччя - це той термін, що зберігається у суспільній пам\'яті людей, яка фіксує власні спогади та розповіді старших за віком очевидців. Крім того, події сторічної давності яскраво свідчать про себе архітектурою, предметами побуту, літературою і документами, соціально-культурними явищами та інш. Проте, багатьох із нас не залишають байдужими і розвідки про людей, які жили не так давно; людей, які дотичні до нашої епохи, але вже стали історією.   >>>

Векленко В.О.

Чернігівське видання Нового Завіту 1717 року з присвятою гетьману Івану Скоропадському

В умовах втрати більшості українських стародруків XVII – початку XVIII ст., неабияке значення для дослідження мають поодинокі знахідки, котрі іноді трапляються серед приватних зібрань або державних сховищ. Збереження і введення до наукового обігу подібних раритетів входить до важливих напрямків досліджень української історії козацької доби.   >>>

Вовкотруб Ю.

Селянський рух на Чигиринщині у другій половині XIX ст.

Чигиринщина - одна з мальовничих місцевостей України. Природа щедро обдарувала цей край. Родючі землі, вода, чудовий клімат - все сприяло життю трударя-селянина. Протягом багатьох століть цю землю обробляли хлібороби, з дідів-прадідів вони боролись проти різних гнобителів. Однією з найяскравіших сторінок боротьби селян Чигиринщини зі своїми гнобителями була їхня боротьба у другій половині XIX ст.   >>>

Виноградов Г.М.

Топонімічна символіка (Київ, Переяслав, Чигирин) державної моделі Богдана Хмельницького

З огляду на безпрецедентну роль подій української національної революції середини XVII ст. в європейській історії ранньомодерної доби та подальшій долі народів Центральної Східної та Східної Європи зрозуміла велика зацікавленість вже протягом досить тривалого часу науковців, що презентують різні методологічні позиції та політичні смаки, в дослідженні різноманітних аспектів історії Визвольної війни, Руїни та інших складових зазначеного явища. Період гетьманування Богдана Хмельницького (1648-1657 рр.) привертає особливу увагу не тільки через складність та суперечливість історичних процесів в цих часових межах, але і в силу тієї обставини, що протягом наступних, більш ніж столітніх державотворчих змагань України, епоха Хмельниччини сучасниками розглядалася як взірець та юридичний прецедент, вона визначала алгоритм дій в царині зовнішньої та внутрішньої політики, в соціальній, релігійній інших сферах.   >>>

Воронов В.І

Листи російського історика В.О.Мякотіна до О.М.Лазаревського

Епістолярія є досить специфічним історичним джерелом, яке суттєво відрізняється за своїми характерними ознаками та інформаційними можливостями, в першу чергу від документа-льних джерел. Адже листи є джерелами, в яких історична дійс-ність пропущена через сприйняття її конкретною особою (або особами), тому вони часто відрізняються високим ступенем су-б\'єктивізму, в них відверто виражаються авторські позиції з при-воду конкретних подій, дається їм оцінка тощо.   >>>

Вирський Д.С.

С. Оріховський-Роксолан та перше українське відродження

Досліджуються аспекти історії України у творчості С.Оріховського-Роксолана кріз призму першого українського Відродження.   >>>

Виноградов Г.М.

Символічна інтерпретація прецедентів з історії Візантії, Першого Болгарського царства та Хозарського каганату для юридичного обґрунтування становлення Давньоруської державності

Проблема всебічного вивчення процесу генези та початкових етапів розвитку Давньоруської держави займає протягом вже майже двох століть (не говорячи вже про зрозумілий інтерес до цього питання давньоруських, візантійських, східних, південно-, центрально- та західноєвропейських середньовічних хроністів, інтелектуалів ренесансної та барокової доби) традиційно важливе місце в колі незмінно актуальних наукових уподобань істориків, філософів, теологів, лінгвістів, спеціалістів з історії релігії тощо.   >>>

Василенко В.О.

Чи йшов брат на брата? (один спірний епізод литовсько-руськоі історії)

Власне наукова (тобто критична) розробка політичної історії Великого князівства Литовського (далі - ВКЛ) триває вже біля двох століть. До неї доклали своїх зусиль та хисту сотні дослідників з різних країн. Однак, попри великі досягнення, тут ще й досі лишається значна кількість малоз`ясованих, спірних проблем, що чекають остаточного розв`язання (у тих випадках, звичайно, коли таке взагалі можливе).   >>>

Векленко В.О., Ковальова І.Ф., Шалобудов В.М.

Археологічне вирішення дискусії відносно знаходженя містечка Самарь та Богородицької фортеці

Територія обабіч Дніпра в районі гирла Самари і Нижнього Посамар’я протягом багатьох десятиліть є предметом численних дискусій: чи то про дату заснування м. Дніпропетровська [1], чи про місце знаходження старовинного запорозького містечка Самарі (Самари) [2], чи про локалізацію на берегах дніпровської притоки запорозьких паланкових центрів і російських фортець XVII – XVIII ст. [3] Картографічні матеріали, джерельні дані та результати історіографічних розвідок настільки протирічиві, що м. Новомосковськ Дніпропетровської області на підставі різноманітних студій називали і м. Самар’ю, і містечком Новоселицею, і Богородицькою фортецею. Не торкаючись надзвичайно дискусійного питання про дніпропетровський “день народження”, пропонуємо для ознайомлення нові матеріали відносно місцезнаходження окремих топонімів XVII – XVIII ст. на території Нижнього Посамар’я.   >>>

Воронов В.І

Внесок О.М.Лазаревського у діяльність історичного товариства Нестора-літописця

Історичне товариство Нестора-літописця (далі – ІТНЛ) було одним із перших наукових осередків в межах України, яке спрямувало свою основну діяльність на вивчення вітчизняної історії та публікацію історичних джерел, що стосувалися окремих її аспектів. Засноване воно було ще в 1872 р. при Київському університеті Св. Володимира й продовжувало свою діяльність до 1931 р., коли в процесі реорганізації ВУАН та фактичної ліквідації громадського сектора науки, що існував при ній, припинило своє існування. Слід зазначити, що наведена вище дата заснування товариства не підтримується одностайно всіма дослідниками його діяльності. Так, наприклад, в "Енциклопедії українознавства" датою його заснування вказано 1873 р. [8,с.886], а сучасний український дослідник М.Колесник, хоч і не в категоричній формі, висловився за те, що "справжня історія Товариства розпочалася з початку 1874 р., коли затверджене ІТНЛ та відхилене урядом КТІСЛ [Київське товариство історії, старожитностей і літератури при Київському університеті, проект створення якого був запропонований М.О.Максимовичем, але відхилений урядом – В.В.] злилися в єдине "товариство Нестора Літописця, що перебуває при Імператорському Університеті Св. Володимира для розробки російської історії, археології та літератури" [15,с.52]. Цікаво, що 25-річчя ІТНЛ відзначалося саме в 1899 р., коли на ювілейному засіданні було зачитано доповідь тодішнього його голови М.Дашкевича з оглядом діяльності товариства за весь попередній період від часу заснування (згодом вона була опублікована окремим виданням) [6].   >>>

Василенко В.О

Проблеми політичної історії Великого князівства литовського у науковій спадщині С.М.Соловйова

В наш час, коли йде процес становлення новітньої вітчизняної історіоґрафії, однією з найбільш нагальних потреб є створення сучасної концепції історії України. Проте здійснити це можливо, лише розглядаючи історію нашої країни в нерозривному зв’язку із загальноєвропейським історичним процесом і, насамперед, історією Центрально-Східної Європи.   >>>

Векленко В.О

До уточнення місцезнаходження містечка Самари (Старої Самари),

Стаття присвячена співставленню історіографічних, картографічних та археологічних даних з метою локалізації місце розташування запорозького міста Самара (Стара Самара) та російських Богородицької і Новосергіївської фортець.   >>>

Вирський Д.С.

Романтизуюча постмодерна історіографія Е. Доманської

Відома представниця познанського центру польських методологів історії Ева Доманська у своїй програмній книзі «Мікроістоірії (Зустрічі у міжсвітах)» [1], що побачила світ на рубежі нового тисячоліття, торкається мотивуючих питань історії як невід\'ємної потреби людської екзистенції, її настрій змушує згадати Боеція чи «Сповідь» св. Августина в сукупності з іншими «ідеологічними» текстами.Месіанський характер праці історика для пані Еви є безсумнівний. Він для авторки «герой нашого часу», пророк і деміург, спрямований у майбутнє   >>>

Виноградов Г.М

Імітація монаршої поведінки в "дивних" вчинках Богдана Хмельницького на початку 1649 р.

Увага до постаті Богдана Хмельницького як на фаховому, так і на дилетантському рівні не вщухає вже, навіть попри періодичні офіційні чи неофіційні заборони, протягом трьох з половиною століть. Політичні та ідеологічні чинники, як можна спостерігати останні півтора десятиліття в Україні та, частково, у Польщі, регулярно посилюють інтерес до біографії гетьмана, його вчинків, наслідків діяльності, супроводжуючись, як нерідко трапляється в аналогічних ситуаціях, створенням зі складної, протирічливой, трагічної постаті Б.Хмельницького національного ідола, усі дії якого набувають містичного, пророчого, апріорно історично-виправданого характреру.   >>>

Веденєєв Д

Зовнішньополітичні погляди та діяльність В`ячеслава Липинського

При аналізі літератури, присвяченої творчості та політичній діяльності видатного українського історика, політолога, громадського діяча В. К. Липинського, звертає на себе увагу недостатній ступінь дослідженості його поглядів на зовнішню політику і самої його постаті як дипломата. Після здобуття Україною державного суверенітету гостро постало завдання формування самостійного зовнішньополітичного курсу як невід`ємної складової частини будь-якої незалежної державності. У зв`язку з цим варто враховувати як певний попередній досвід міжнародних відносин українських держав періоду 1917-1923 рр., так і оригінальні погляди на цю проблематику визначних українських інтелектуалів та політиків того часу, і, зокрема, В. Липинського, тим більше, що деякі з них не втратили своєї актуальності і зараз.   >>>