Шарль де Пейссонель

Шарль де Пейссонель «Записка о Малой Татарии»

Цикл ра­бот Шар­ля-Кло­да де Пейс­со­не­ля (1727–1790) о При­чер­но­мо­рье дав­но уже вве­ден в на­уч­ный обо­рот, и не­ко­то­рые из них (осо­бен­но “Трак­тат о чер­но­мор­ской тор­гов­ле”) пре­вра­ти­лись в свое­об­раз­ную хре­сто­ма­тию тек­стов, тра­ди­ци­он­но ис­поль­зу­е­мых для ха­рак­те­ри­сти­ки пе­ри­о­да, пред­ше­ство­вав­ше­го при­со­еди­не­нию ре­ги­о­на к Рос­сии. Но па­ра­докс си­ту­а­ции за­клю­чал­ся в том, что ори­ги­наль­ные тек­сты, из­дан­ные на фран­цуз­ском язы­ке и ши­ро­ко ис­поль­зу­е­мые рус­ско­языч­ны­ми ав­то­ра­ми ХIХ в., по­сле пуб­ли­ка­ции вы­бо­роч­но­го из­ло­же­ния на рус­ском язы­ке “Трак­та­та о чер­но­мор­ской тор­гов­ле” Е. Д. Фели­цы­на вы­па­да­ют из поля зре­ния ис­сле­до­ва­те­лей. Более того, бла­го­да­ря те­ма­ти­че­ской вы­бор­ке и по­да­че Е. Фели­цы­ным, пейс­со­не­лев­ские тек­сты при­об­ре­та­ют от­чет­ли­вую ре­ги­о­наль­ную мар­ки­ров­ку. Пере­ори­ен­ти­ро­ван­ный на кон­крет­ную ре­ги­о­наль­ную при­вяз­ку ис­точ­ник по­те­рял свою пер­во­на­чаль­ную уни­вер­саль­ность. Неод­но­крат­ное вос­про­из­ве­де­ние экс­трак­тов Е. Фели­цы­на в со­вет­ское вре­мя и раз­ме­ще­ние их в со­вре­мен­ных Интер­нет-из­да­ни­ях за­кре­пи­ло вос­при­я­тие тек­стов Пейс­со­не­ля как хре­сто­ма­тий­но­го ис­точ­ни­ка по ис­то­рии Севе­ро-Запад­но­го Кав­ка­за.   >>>

Шапаренко Т.І.

Петро Олексійович Ган – колекціонер, меценат

Колекція старожитностей Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І.Яворницького поповнюється час від часу чудовими експонатами завдяки місцевим збирачам, колекціонерам і меценатам, не байдужим до розвитку і роботи музею.   >>>

Швидько Г.К.

Василь Гегело – меценат

Однією з видатних постатей у культурному житті Катеринославщини свого часу був Василь Петрович Гегело, ім’я якого сьогодні відоме лише вузькому колу науковців та краєзнавців. Загадковість біографії цієї людини через відсутність достатньої кількості історичних джерел можна проілюструвати хоча б наступним. Відомий одеський краєзнавець, літературознавець і письменник Г.Д.Зленко у 2001 р. в газеті „Кримська світлиця” вмістив статтю під красномовною назвою „Хто він, отой Гегело?”, в якій він відкидає припущення упорядника епістолярної спадщини письменника Михайла Коцюбинського, що під цим іменем приховується поет і політичний діяч Микола Вороний (до речі, теж катеринославець).   >>>

Швидько Г.К.

Василь Гегело та його листування з Михайлом Комаровим

Однією з видатних для свого часу постатей Катеринославщини був Василь Петрович Гегело, ім’я якого сьогодні відоме дуже вузькому колу науковців і краєзнавців. Загадковість біографії цієї людини через відсутність достатньої кількості історичних джерел можна проілюструвати наступним. Відомий письменник і одеський краєзнавець Г.Д.Зленко в 2001 р. опублікував статтю під красномовною назвою “Хто він, отой Гегело?”, в якій він відкидає припущення упорядника епістолярної спадщини М.М.Коцюбинського про те, що під іменем Гегела приховується поет і політичний діяч Микола Вороний (також родом з Катеринославщини). В цій же статті він подає відомості про реально існуючу особу Василя Гегело, почерпнуті з його листів до Михайла Комарова, які зберігаються в одеському “Архіві Комарова”. Власне, це було перше оприлюднення змісту листів В.П.Гегело до Комарова і спроба на їх основі встановити деякі біографічні відомості про нього [1].   >>>

Швайба Н.І.

Катеринославська складова спадщини Н.Д.Полонської-Василенко

Наталя Дмитрівна Полонська-Василенко (1884-1973 рр.) – талановитий український історик, яка своїми наполегливими студіями внесла змістовні зрушення у напряму дослідження історії Південної України XVIII століття. Доказом того є не лише її опубліковані дослідження, захищена 1940 року докторська дисертація по темі заселення Південної України, численна архівна рукописна спадщина, а й те, що роботи Н.Д.Полонської-Василенко не втратили своєї актуальності й понині, залучаються дослідниками до історіографічної бази студій, в окремих випадках виконують роль першоджерела.   >>>

Шалобудов В.М.

Особенности денежного обращения XVII – XVIII веков в Нижнем Присамарье

Денежное обращение Украины на протяжении XVII века базировалось, в основном, на западноев-ропейской монете. В розничной торговле господствовала польская мелочь, что и не удивительно, учитывая вхождение этих земель в сферу влияния Польши (7. С.12). Приток российской монеты в пограничные земли Присамарья начал увеличиваться лишь к началу XVIII века – сначала в виде проволочных серебряных копеек, а затем, вслед за денежной реформой Петра I, меди и крупных се-ребряных номиналов. Однако огромная масса привычной для населения западноевропейской монеты продолжала участвовать в торговых операциях и после окончательного вхождения этих территорий в состав Российского государства (7. С.133).   >>>

Шалобудов В.М.

Свідчення використання протикорабельної артилерії у матеріалах Богородицької фортеці

Не викликає заперечень той факт, що Дніпро та його припливи відігравали неабияке значення у житті України. Ще з давніх часів тут було розвинуте рибальство, а водними шляхами просувалися численні торгівельні каравани. Майже усі воєнні походи здійснювалися з використанням човнів, потрібних для переправ та просування по воді.   >>>

Швидько Г.К

Від визначних учителів до талановитих учнів (Нотатки про історичну тяглість поколінь істориків однієї наукової, школи, сформованої в ДДУ)

Заявлена в назві статті тема не є претензією автора на скільки-небудь вичерпну характеристику розвитку історичної науки в зазначений період в одному з найкрупніших в Україні освітніх і наукових центрів. Враховуючи специфіку збірника, для якого призначена дана стаття, маємо на меті спробувати простежити зв`язок поколінь істориків, представниками яких є автори даного збірника. Цю публікацію слід розглядати, скоріше, не як історіографічний аналіз розвитку історичної науки в рамках історичного факультету Дніпропетровського держуніверситету, а як спогади сучасника та учасника історіографічного процесу в регіоні, що був складовою частиною розвитку історичної науки в СРСР та Україні.   >>>

Швидько Г.К

Діловодчі акти козацьких органів влади як джерело до історії міст Гетьманщини другої половини XVII–XVIII століть

Значний комплекс джерел до історії Гетьманщини в ці¬ло¬му та міст, зокрема, складають документи, породжені, функціонуванням місцевих адміністративних установ: магістратів і ратуш, полкових і сотенних канцелярій, а також Генеральної Військової Канцелярії та Генерального Військового Суду. Діловодчі акти місцевих органів управління, як зазначають автори підручника з джерелознавства, "є первинними джерелами, в яких міститься велика кількість фактів і деталей, які не знаходять відображення в матеріалах центральних установ, дозволяють проникнути в "кухню" державного апарату і краще побачити саму дійсність" [1, С.203]. В даній розвідці розглядаються документи лише тих органів влади, котрі виникли в ході і після Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.   >>>

Шалобудов В.М

Знахідки фальшивих півтораків Сигізмунда III на території козацького містечка Самарь.

До нашого часу на північній околиці селища Шевченко в межах Дніпропетровська (правий берег р.Самара, поблизу її гирла) збереглися рештки укріплень Богородицької (Новобогородицької) фортеці. В ході дворічних розвідок та розкопок на теренах фортеці, проведених силами співробітників лабораторії археології Придніпров’я та студентів історичного факультету ДНУ була зібрана цікава колекція артефактів XVI – XVIII ст.   >>>